Ключові висновки: пришвидшення зрілості криптовалютного ринку, формування державної підтримки, відкриття шляхів для значних інвестицій та створення нового стратегічного резерву накопичення криптоактивів.

7 серпня 2025 року президент США Дональд Трамп підписав виконавчий указ, який дозволяє пенсійним програмам 401(k) інвестувати у ширший спектр інструментів, зокрема у приватний капітал, нерухомість і — вперше — криптоактиви.

Ця політика є зрозумілою та однозначною для тлумачення.

• Вона забезпечує загальнонаціональну легітимізацію крипторинку, демонструючи курс на його зрілість.
• Пенсійні фонди отримують нові можливості диверсифікації вкладень і потенційних доходів, однак таке нововведення підвищує також і волатильність та ризики.

У контексті криптоіндустрії це рішення має суттєве значення.

Якщо простежити еволюцію плану 401(k), ключовий перелом настав у період Великої депресії, коли пенсійні реформи дозволили інвестування у акції. Попри різницю історичних і економічних умов, нинішня тенденція до включення криптоактивів значною мірою повторює попередні трансформації.

1/6 · Пенсійні системи до Великої депресії

На початку XX століття та до 1920-х років пенсійне забезпечення у США, переважно, базувалося на програмах із визначеними виплатами — роботодавці гарантували працівникам стабільну щомісячну пенсію після виходу на пенсію. Такий підхід упровадили ще наприкінці XIX століття в умовах індустріалізації задля залучення й утримання фахових кадрів.

У цей період інвестиційна політика пенсійних фондів залишалася вкрай консервативною. Влада й ринок виходили з того, що головна мета пенсійних активів — безпека, а не максимізація прибутків. Законодавчі обмеження, зокрема Legal List, дозволяли інвестування лише в найменш ризикові інструменти: державні облігації, облігації надійних корпорацій і муніципальні бонди.

Така консервативна модель давала гарний результат під час економічного підйому, але чітко обмежувала потенціал доходності.

2/6 · Наслідки Великої депресії та пенсійна криза

Обвал на Уолл-стріт у жовтні 1929 року поклав початок Великій депресії: індекс Dow Jones втратив майже 90% від максимуму, що призвело до глобального економічного краху. Рівень безробіття сягнув 25%, тисячі підприємств припинили роботу.

Хоча пенсійні фонди майже не володіли акціями, криза суттєво вплинула на їхнє становище. Багато роботодавців-спонсорів збанкрутували та не змогли виконати свої пенсійні зобов’язання, через що пенсійні виплати були призупинені або зменшені.

Це викликало занепокоєння суспільства щодо здатності роботодавців і уряду відповідально управляти пенсійними накопиченнями, що спричинило втручання федеральної влади. У 1935 році ухвалено Закон про соціальне страхування, яким утворено загальнонаціональну пенсійну систему, хоча локальні й приватні пенсії залишалися під місцевим управлінням.

У той час регулятори акцентували, що пенсійні кошти мають уникати спекулятивних активів, зокрема акцій.

…

Поворотний момент: після кризи економічне відновлення відбувалося повільно, а дохідність облігацій знижувалася (також через збільшення федеральних податків), що стало поштовхом до змін. Недостатній рівень доходності для виконання зобов’язань став явною структурною проблемою.

3/6 · Післядепресійна еволюція інвестицій і суперечки

Після Великої депресії — особливо під час і після Другої світової війни (1940–1950-ті) — пенсійні інвестиційні стратегії поступово змінювалися: від консервативних вкладень у бонди до включення акцій. Цей перехід супроводжувався значною полемікою й опором.

Незважаючи на відновлення економіки у повоєнні роки, ринок муніципальних облігацій залишався млявим, а дохідність знизилася до 1,2%, що зробило неможливим виконання пенсійними фондами зобов’язань. Недофінансування бюджетів перекладалося на платників податків.

Водночас приватні трасти впровадили так зване Правило розумного інвестора (Prudent Man Rule), яке базується на практиці управління трастами XIX століття, проте з 1940-х років трактувалося ширше й дозволяло диверсифікацію і пошук вищої дохідності за умови збереження загальної обачності. Спершу це правило застосовували лише в приватних трастах, згодом воно поширилося і на державні пенсії.

У 1950 році штат Нью-Йорк уперше частково впровадив це правило, дозволивши розміщення до 35% пенсійних активів у акціях. Це означало перехід від жорстких переліків до гнучкішої політики. Інші штати теж долучилися: наприклад, Північна Кароліна у 1957 році дозволила вкладати у корпоративні бонди, а у 1961 році — до 10% у акції (до 15% у 1964 році).

Ці зміни викликали протести. Актуарії та профспілки застерігали, що інвестування у акції може знову призвести до катастрофічних втрат, як у 1929 році, й поставити під загрозу майбутнє пенсійних накопичень. ЗМІ та політики наголошували на можливості втрат за ринкових криз.

Щоб знизити ризики, частку акцій суворо обмежували (спочатку 10–20%) і дозволяли лише найнадійніші — акції провідних компаній ("blue chips"). Поступово, зі зростанням ринку в повоєнний період, переваги акцій стали очевидними, й полеміка стихла.

4/6 · Подальша еволюція і інституціалізація

До 1960 року понад 40% активів державних пенсійних фондів інвестувалися поза межами державних облігацій. Частка облігацій у портфелі публічних пенсій Нью-Йорка впала з 32,3% у 1955 році до 1,7% у 1966 році. Це зменшило навантаження на платників податків, але підвищило ринкові ризики для пенсійних накопичень.

Закон США про гарантії пенсійних доходів (ERISA) 1974 року поширив стандарт розумного інвестування і на державні пенсії. Попервах це сягало гострих дискусій, однак з часом інвестування у акції стало загальноприйнятим, хоча ринкові потрясіння на кшталт кризи 2008 року періодично повертали тему до обговорення.

5/6 · Сигнали ринку

Інтеграція криптовалют у 401(k) повторює логіку попередньої дискусії щодо акцій: ідеться про перехід від консервативних інвестицій до інструментів із вищим ризиком. Очевидно, що криптоактиви наразі іще менш зрілі й значно волатильніші, ніж акції того періоду, а відтак цей крок виглядає надзвичайно сміливим у контексті пенсійних реформ. Тут є кілька важливих сигналів:

Розвиток просвітницької роботи, нормативне регулювання та інформування щодо криптоактивів будуть активізовані, що сприятиме зростанню обізнаності про цей клас активів та його специфічні ризики.

З погляду ринку, включення акцій до пенсійних планів підтримало багаторічний ріст американських фондових індексів. Для того, аби криптоактиви повторили подібну динаміку, їм потрібно демонструвати тривалий тренд зростання. Крім того, кошти у 401(k) по суті недоступні до пенсії,

тому придбання криптоактивів пенсійними фондами фактично формує ще один стратегічний резерв цього класу активів.

З огляду на різні аспекти, це є важливою перевагою для крипторинку.

Далі наведено додаткові матеріали, які фахівці можуть пропустити.

6/6 · Додаток: Що таке 401(k) і як вона функціонує?

401(k) — це пенсійний накопичувальний план, запроваджений згідно з розділом 401(k) Податкового кодексу США, вперше — у 1978 році. Він дозволяє працівнику відраховувати частину заробітку до оподаткування (або, за окремими програмами, після оподаткування) на персональний рахунок для довгострокового накопичення та інвестування.

401(k) — це модель із визначеними внесками, яка відрізняється від класичної системи із визначеними виплатами. Основна відмінність полягає в тому, що внески здійснюють і працівник, і роботодавець, а інвестиційний ризик і результати інвестування несе працівник.

6.1 Внески

Працівник може самостійно обрати частку заробітної плати для внеску у 401(k) — ці кошти зараховуються на його індивідуальний пенсійний рахунок. Роботодавець може здійснювати додаткові внески (відповідні внески, matching contributions), що визначається політикою компанії та не є обов’язковим.

6.2 Інвестування

401(k) — це індивідуальний рахунок, яким управляє сам працівник. Він може інвестувати у ті інструменти, що затверджені роботодавцем. Зазвичай до списку входять фонди індексу S&P 500, облігаційні та збалансовані фонди. Після указу 2025 року дозволені інвестиції також у приватний капітал, нерухомість і криптоактиви.

Працівник обирає власний інвестиційний портфель або приймає стандартну стратегію плану. Роботодавець формує перелік варіантів, але не відповідає за інвестиційні рішення співробітника.

• Доходи: весь прибуток залишає собі працівник, не розподіляючи його з роботодавцем чи іншими особами.
• Ризики: при падінні ринку всі збитки несе працівник; жодних гарантій немає.

Відмова від відповідальності:

1. Цю статтю було підготовлено на основі матеріалу [cmdefi], авторське право належить оригінальному автору [cmdefi]. Якщо у вас є питання щодо використання цього матеріалу, будь ласка, звертайтеся до команди Gate Learn — вони розглянуть ваше звернення відповідно до наших процедур.
2. Застереження: думки і погляди, викладені в цій статті, належать лише автору й не є інвестиційною порадою.
3. Команда Gate Learn здійснила переклад цієї статті іншими мовами. Відтворення, поширення чи копіювання цього перекладу заборонене без обов’язкового посилання на Gate.